Диференційована інструкція з ШІ

Диференційоване навчання, як описано Керол Енн Томлінсон, коригує чотири елементи: зміст (те, що учні вивчають або як вони отримують доступ до цього), процес (як вони це розуміють), продукт (як вони демонструють навчання) і навчальне середовище. Вчителі диференціюють залежно від готовності, інтересу та профілю навчання. ШІ найбільш природно підходить до контенту та процесу: вирівнює тексти, генерує каркаси та створює багаторівневу практику. Такі інструменти, як Diffit, створені для цього, беручи текст або тему та створюючи версію на вибраному рівні читання зі списками лексики та запитаннями. Загальні чат-боти можуть виконувати подібну роботу з чіткою підказкою. Економія часу реальна, оскільки написання трьох варіантів читання від руки може зайняти вечір. Основна небезпека полягає в обводненні. Спрощений текст, який вилучає ключові поняття або замінює точну лексику розпливчастими словами, дає деяким учням менше для вивчення, а не інший шлях до того самого навчання. Хороші рівні версії зберігають основні ідеї та важливі терміни та додають підтримку, таку як визначення, коротші речення та візуальні елементи. Другий ризик – фіксоване відстеження: якщо ті самі учні завжди отримують найлегшу версію, очікування падають. Гнучке групування, перепризначене на основі останніх даних, дозволяє уникнути цього. Скаффолдинг, термін, введений Вудом, Брунером і Россом у 1976 році і часто пов’язаний із зоною найближчого розвитку Виготського, означає тимчасову підтримку, яка припиняється в міру зростання компетентності. ШІ спрощує додавання опор, але вчителі також повинні планувати їх зменшення. Поширена помилкова думка полягає в тому, що диференціація означає зіставлення інструкцій зі «стилями навчання», такими як зоровий чи слуховий учень. Огляд 2008 року, проведений Пашлером та його колегами, виявив мало доказів того, що відповідність викладання та стилю навчання покращує результати. Диференціація краще ґрунтується на готовності та доказах того, що учні зараз розуміють.