Модель контекстного протоколу

Архітектура розділяє головну програму, її клієнтів і підключені сервери. Клієнт керує підключенням до сервера, тоді як хост координує взаємодію з користувачем і відповідні рішення щодо безпеки. Сервер може працювати локально або віддалено. Інструменти розкривають операції; ресурси забезпечують контекстний контент; підказки надають багаторазові шаблони взаємодії. Ці можливості служать різним цілям, а підтримка залежить від хоста та версії протоколу. Перевірте узгоджені можливості, а не припускайте, що кожна інтеграція реалізує повну специфікацію. Встановіть межі даних і дозволів перед підключенням. Корисний сервер може читати приватні записи або змінювати зовнішній стан. Його описи та повернутий вміст є вхідними даними для оцінки, а не джерелом повноважень для розширення запиту користувача. Зберігайте авторизацію, секрети та розділення облікових записів у дизайні безпеки програми. Перевірте життєвий цикл інтеграції: підключення, виявлення можливостей, перевірка аргументів, відповіді на помилки, повторне підключення та відкликаний доступ. Запис версії сервера та протоколу. Успішне підключення доводить, що комунікація працює, а не те, що всі інструменти правильні або що завдання користувача виконано.