Чи замінить ШІ фармацевтів?

Аптечна робота поділяється на два великі види. По-перше, потрібно помістити потрібний продукт у потрібну пляшку: ввести рецепт, підрахувати, наклеїти етикетку, перевірити відповідність продукту та керувати запасами. Другий — вирішити, чи підходять ліки цьому пацієнту. Це означає перевірку дози на функцію нирок, виявлення взаємодій, консультування, коригування терапії та роботу з лікарями, які призначають препарати. Десятиліттями автоматизація переходить до першого типу. У лікарнях протягом тривалого часу використовувалися автоматичні роздавальні шафи та каруселі, а роботи для великих об’ємів і центри централізованого розливу тепер виконують більшу частину роздрібного підрахунку. Комп’ютерне бачення та сканування штрих-кодів зробили перевірку товарів швидшою. Другий вид важче автоматизувати. Для цього потрібен контекст, якого часто бракує програмному забезпеченню, наприклад, що пацієнт насправді приймає, що він може собі дозволити та що він готовий зробити. Це також несе юридичну відповідальність. У Сполучених Штатах фармацевтичні ради штату регулюють, хто може перевіряти та відпускати, а ліцензований фармацевт залишається відповідальним за цю роботу. Деякі штати дозволяють технічну перевірку, коли навчені техніки перевіряють заповнення інших техніків у визначених налаштуваннях. Це переносить перевірку від фармацевтів до техніків, а не до програмного забезпечення. Поширеною помилкою є те, що ШІ пояснює закриття роздрібних аптек і напругу персоналу. Цей тиск виникає в основному через економіку відшкодування, включаючи низьку маржу відпуску та контракти менеджера аптек, а також робоче навантаження та виснаження. Великі мовні моделі можуть складати інформацію про ліки, відповідати на запитання та узагальнювати діаграми. Однак вони можуть давати впевнені помилки, тому їхні результати потребують огляду фармацевта. Професія змінюється в бік клінічної роботи. Приклади включають ординатуру та сертифікацію ради, клініки амбулаторної допомоги, угоди про спільну практику, послуги тестування та лікування, фармакогеноміку та пропаганду визнання як постачальників медичних послуг, яким можна оплачувати клінічні послуги. Там, де ці ролі фінансуються, цінність фармацевта менше залежить від кількості рецептів, які вони виписують.